Літній день 2025 року назавжди залишиться в пам’яті студентів Івано-Франківського фахового коледжу Карпатського національного університету імені Василя Стефаника як один із найважливіших у житті. Урочистий випускний — це не просто подія. Це момент прощання з аудиторіями, викладачами, зі всім, що стало рідним за роки навчання, і водночас — початок нового етапу, дорослого професійного шляху.
Зі словами підтримки та подяки до випускників звернувся ректор університету Ігор Євгенович Цепенда. Він відзначив наполегливість молоді, подякував викладачам за відданість справі, а батькам — за незмінну підтримку. Кращі студенти отримали дипломи з відзнакою з рук ректора.
Директор коледжу Юрій Михайлович Москаленко у своїй промові підкреслив, що за роки навчання студенти стали частиною великої освітньої родини. Він подякував кожному за спільний шлях, за старання, за прагнення до знань і перші реалізовані мрії.
Щирі слова лунали й від почесного гостя — голови наглядової ради коледжу Володимира Дмитровича Ковальчука. Його присутність на святі стала знаком поваги до випускників, а напутнє слово — джерелом натхнення для кожного.
Офіційне завершення навчання озвучила заступниця директора з навчально-виховної роботи Тетяна Вікторівна Полякова, оголосивши наказ про завершення освітнього процесу. Ця мить стала символічним фіналом великої симфонії під назвою «студентське життя».
Завідувачі відділень щиро привітали випускників зі здобуттям фаху, побажали їм реалізації у професії, мудрих рішень та щасливої долі. У теплій і натхненній атмосфері вручили випускникам дипломи, кожен із яких став символом подоланого шляху, зусиль, старань і здобутих знань.
Після вручення дипломів директор коледжу вручив подяки та грамоти старостам і активним студентам, які проявили себе у громадському житті закладу, були його голосом і обличчям. Їхнє лідерство, ініціативність та відповідальність стали прикладом для інших.
Випускний 2025 — це не прощання. Це вдячність, надія, впевненість у майбутньому. Хай життєва дорога буде щасливою, а рідний коледж назавжди залишиться у серці — як місце, з якого усе починалося.