На заняті з народознавства, яке відбулося 14 лютого, студентки-дошкільниці четвертого курсу та викладач Ольга Іванівна Гурей об’єднали дві теми — українські народні пісні та народні ігри.
Українці належить до найпісенніших народів світу. Пісенна творчість складалась і збагачувалась упродовж століть, тому вона є золотим фондом української музичної культури. У піснях відображаються визначні історичні події, глибина ліричної душі людини, її здоровий гумор, героїчна боротьба українців, яка триває й досі, надія на краще. Українську пісню та її складову – колискову пісню – вважають наймелодійнішою у світі! Колисанка – перша розмова матері з немовлятком, знайомство з мовою предків, тому вона має важливе національне значення.
Народні ігри – це історія народу, відображення його соціального життя. Ігри та забави охоплюють всі аспекти дидактики: народознавчий, мовленнєвий, математичний, природничий, пізнавальний, оздоровчий. У вступі до збірки ігор «Літала сорока по зеленім гаю» український письменник Василь Довжик називає ігри народним мистецтвом: «Та й хитра ж штука, оця народна гра! Ви думали — такі собі пустощі, коли робити нема чого, то в креймахи грають, аби збавити час, а вона, ота забавка,— мистецтво. А вона має свій погляд на людину, батьківщину, добро, уявлення про тебе і світ. Бо мистецтво — це метод пізнання себе і світу. А гра записала в собі і закодувала в генах дії не лише народні знання, а нас із вами, наш національний характер».
Студентки-четвертокурсниці співали народні пісні, грали народні ігри з цікавими атрибутами: колесом зі стрічками, віночком, дерев’яною ложкою, сільськогосподарським реманентом.
А ще пропонуємо вам подивитися народознавчі вісті, створені студентками Сніжаною Дзьобою (ДО-44) та Вікторією Гордєєвою (ДО-42), за участю викладачів, студентів та працівників нашого коледжу. https://drive.google.com/file/d/1mqnYSiEbP_SCyBpTcytqGmsTUj3q5Jv-/view?usp=sharing
Народна мудрість вчить, що вирубаний ліс можна посадити, замулену криницю можна почистити, а забуті звичаї народу ведуть до смерті нації, її розчиненні в гущі народу.
Продовжуємо життя нації!
